Ми пережили цю зиму, мабуть, одну з найскладніших і найжорстокіших в історії нашої боротьби за незалежність. Тож маємо можливість озирнутися й підсумувати наші здобутки за січень і лютий.
Зима була неймовірно важкою. За допомогою свого одвічного союзника «генерала мороза» московити посилили ракетно-дронові атаки на наші міста, зосередившись на критичній цивільній інфраструктурі. Обстріли, блекаути, аномально низькі температури та воєнні дії виснажували кожного, хто вже 13 років, а особливо останні чотири, свідомо обрав бути в Україні й бути з Україною.
Зима не зламала нас. Попри брак світла, тепла й води в офісі, ми продовжили працювати та зберегли основні напрями діяльності фонду:
- 109 осіб дісталися протезувальних і діагностичних центрів (медичні транспортування);
- 34 учасники відвідали басейн (акватерапія – реабілітація у водному середовищі);
- 83 людини здійснили прогулянки на конях (іпотерапія – реабілітація за допомогою взаємодії з кіньми);
- 80 осіб тренувалися у спортивному залі (кінезіотерапія – лікування рухом та фізичними вправами у спортзалі);
- 5 людей з інвалідністю отримали медичний супровід.
Наш транспорт уже майже подолав відстань у чотири екватори за три роки роботи! А одна з машин цього року завершила свій шлях і пішла на заслужений відпочинок.
Аномальні морози не завадили нам провести фотосесію на стайні «Клондайк» за участю ветеранів і нашої красуні Барселони для мотиваційного календаря. Більшість із 250 надрукованих примірників календаря ми передали в реабілітаційні відділення київських лікарень для військових та ветеранів. Решту накладу з глибокою вдячністю та повагою відправили волонтерам, друзям і партнерам.
Приємною – і важливою! – подією для нас став візит журналістів британського національного таблоїду The Daily Mirror: репортера Саймона Мерфі (Simon Murphy) і фотографа Енді Стеннінга (Andy Stenning), яких зацікавив наш проєкт з іпотерапіі. З нетерпінням чекаємо на публікацію та фотоматеріали.
Ми живемо з поправкою на реалії війни, щосили намагаючись узгодити особисті цілі, плани – навіть час на сім’ю – з ритмом роботи, спрямованої на боротьбу й підтримку армії. Саме в цих випробуваннях найбільшою цінністю стає підтримка друзів і партнерів, тих, хто знаходить сили на дзвінок, коментар, посмішку чи коротку зустріч.
Дякую кожному, хто продовжує бути поруч, допомагає, надихає й мотивує.
Ми маємо витримати й здійснити неможливе заради наших дітей, заради тих, хто поклав своє життя за Україну.
Тримаємо стрій!
