Росіяни намагаються позбавити нас майбутнього. А ми щодня продовжуємо його створювати.
Серед руїн народжуються діти. Під гуркіт вибухів люди продовжують любити, мріяти, обіймати рідних, рятувати незнайомих.
Ми ховаємо загиблих, витираємо сльози, збираємо себе по частинах і знову йдемо назустріч тим, хто потребує допомоги.
Ворог може перетворювати наші міста на руїни, але не здатен перетворити на руїни наші душі. Бо навіть там, де він сіє смерть, ми вперто обираємо життя.
У вересні 2026 року БФ «Крила Перемоги» через свій проєкт «Айболить. На шляху до відновлення» надав послуги 195 бенефіціарам, зокрема:
- Іпотерапія — 41 особа
- Перевезення — 67 осіб
- Басейн — 7 осіб
- Спортзал — 42 особи
- Реабілітація — 12 осіб
- Супровід — 2 особи
- Ретрити — 24 особи
При цьому наш транспорт подолав 3747 км.
Також у вересні за поданням нашого фонду нагороджено 13 лікарів ДЗ «Центр психічного здоров’я та реабілітації ветеранів «Лісова Поляна» МОЗ України».
Ми безмежно вдячні нашим колегам-медикам за врятовані життя, зцілені душі та щоденну працю на межі людських можливостей.
Загалом за 3 роки і 9 місяців роботи проєкту невелика команда нашого фонду надала допомогу 8698 особам, зокрема, забезпечила медичне транспортування для 3570 осіб. Наші два автомобілі подолали 268 309 кілометрів, це відстань, якої вистачило б, щоб майже сім разів обігнути Землю вздовж екватора!
За цими цифрами – не просто кілометри доріг чи інші звітні показники. За ними — людські долі: лікування, реабілітація, повернення до повноцінного життя.
За кожною цифрою – людина: її біль, страх, надія і довіра.
За кожною такою довірою — наша відповідальність — не залишити її саму. Ні вдень, ні вночі.
Низький уклін нашим захисникам, які боронять наше право на життя ціною власного.
Вічна пам’ять тим, хто вже ніколи не повернеться додому.
Щира вдячність нашим партнерам, благодійникам і всім, хто всі ці роки допомагає нам залишатися поруч із нашими захисниками.
Так, ми втомилися. Страшенно втомилися. Від повітряних тривог, від втрат, від нескінченних повідомлень про загиблих. Від того, що війна щодня забирає наших воїнів, убиває мирних людей, дітей. Від усвідомлення, що світ бачить цей терор, але він триває.
Але втома — не капітуляція. Біль — не поразка. І навіть страх не означає, що ми зупинимося.
Нам потрібно вистояти довше, ніж зможе вистояти ворог. На день. На годину. На одну мить довше. Заради тих, хто тримає фронт. Заради тих, кого вже немає. Заради дітей, які сьогодні народжуються на руїнах обвалених будівель.
Ми не всесильні. Але якщо ворог прагне, щоб ми перестали жити, то кожне врятоване життя, кожна добра справа, кожна людина, якій ми допомогли підвестися, стають нашою відповіддю.
Стоїмо. Працюємо. Допомагаємо. Вистоїмо.
